Корисне  | Аудит для підприємства

Аудит для підприємства

Навіщо потрібен аудит?

Передусім зазначимо, що аудит – це лише складова аудиторської діяльності, адже, крім власне перевірки (аудиту), аудиторські фірми надають широкий спектр аудиторських послуг, що, безперечно, приваблює потенційних замовників.

Основними документами, що регулюють аудиторську діяльність, є Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII (далі – Закон № 3125) та Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (далі – МСА). Вони затверджені як Національні стандарти аудиту протоколом засідання АП України від 18.04.2003 р. № 122. При цьому слід пам'ятати, що МСА не мають законодавчої сили, несуть рекомендаційний характер і діють лише в рамках норм Закону № 3125.

Таблиця 1. Аудиторська діяльність в Україні

Схема аудиторської діяльності наведена в табл. 1. Як видно з цієї таблиці, МСА визначають об'єктом аудиту лише фінансову звітність. Оскільки фінансова звітність складається за даними бухгалтерського обліку, то, аби висловити власну думку, аудитору потрібно перевірити всі елементи, на підставі яких складається фінансова звітність, починаючи з первинних документів.

Тобто аудит – це перевірка, в результаті якої аудитор на основі проведених аудиторських процедур і отриманих достатніх аудиторських доказів висловлює власну незалежну думку щодо перевіреної інформації.

Саме у незалежності висловленої думки полягає основна відмінність аудиту від ревізії чи податкової перевірки. Аудитор, виступаючи як незалежний професіональний бухгалтер-практик, проводить аналіз фінансової звітності, зменшує ризик помилок у ній до прийнятного низького рівня і надає високий, але не абсолютний рівень впевненості користувачу. Абсолютна впевненість в аудиті недосяжна внаслідок впливу таких чинників:

– необхідність судження;

– використання тестування;

– обмеження, властиві будь-яким системам бухгалтерського обліку;

– більшість свідчень, що може отримати аудитор, є за своїм характером радше переконливими, ніж остаточними (МСА 120).

Крім незалежності, великою перевагою аудиту перед податковою перевіркою чи ревізією є «допоміжний» характер аудиту.

Тобто, на нашу думку, аудит має бути, насамперед, «швидкою допомогою» для підприємства, його «адвокатом». Першочерговим завданням аудиту повинно бути не будь-якими методами знайти більшу кількість помилок, не звільнення керівника чи головного бухгалтера, а дієва допомога щодо виявлення помилок і недопущення їх у майбутньому. На жаль, на сучасному етапі в Україні переважна більшість аудиторів працюють як ревізори, контролери, але не як аудитори в розумінні, яке нам дають МСА.

Користувачі

Користувачами інформації, отриманої в результаті аудиторської перевірки є, як правило, власники, засновники господарюючого суб'єкта чи вищий управлінський персонал підприємства.

Крім того, користувачами можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів, зокрема: кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання такої інформації.

На відміну від ревізії чи податкової перевірки, саме аудит дає змогу отримати інформацію, за допомогою якої користувач може реально оцінити фінансово-господарську діяльність підприємства і, проаналізувавши її, внести своєчасні корективи в діяльність підприємства для підвищення його ефективності, при цьому до підприємства, навіть за наявності суттєвих помилок, виявлених аудитом, не застосовується жодних санкцій. Крім того, тільки аудит, за потребою користувача, може охоплювати всю господарську діяльність підприємства. Навіть у разі, коли аудитору не вистачає професійних знань для висловлення думки, МСА та Закон № 3125 дозволяють залучати експертів (оцінщиків, юристів).

Крім того, великою перевагою аудиту перед іншими перевірками є законодавчо закріплене право замовника вільно вибирати аудитора.

З огляду на викладене, на нашу думку, саме аудит є найбільш гнучкою і найефективнішою формою проведення перевірки підприємства.

Спеціальні вимоги до аудиту

Відповідно до Закону № 3125, аудитор може надавати аудиторські послуги індивідуально з дня включення до Реєстру на підставі чинного сертифіката, або як працівник аудиторської фірми.

Аудиторська фірма має право надавати аудиторські послуги з дня включення до Реєстру і за наявності в її складі хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат.

Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким законами України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власникам, учасникам, акціонерам забороняється втручатися у практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит.

Крім цього, МСА виділяє такі види загроз незалежності:

• Загроза власного інтересу має місце, якщо фірма чи член аудиторської групи можуть отримувати вигоди внаслідок фінансового інтересу до клієнта чи конфлікту власних інтересів з ним;

• Загроза власної оцінки має місце, якщо продукт чи судження оцінюється повторно одним і тим же членом групи або, якщо член групи раніше був посадовою особою клієнта і міг здійснювати прямий і значний вплив на предмет завдання з аудиту.

• Загроза захисту має місце, коли фірма чи член групи підпорядкували своє судження судженню клієнта, що становить загрозу об'єктивності.

• Загроза особистих та сімейних стосунків має місце, якщо існують тісні особисті стосунки між фірмою (членом груми) та клієнтом.

• Загроза тиску має місце, коли член групи утримується від об'єктивних дій щодо об'єкту аудиту внаслідок загрози з боку посадових осіб клієнта.

Вказані загрози повинні бути усунені чи зменшені до прийнятно низького рівня шляхом запровадження застережних заходів перед початком проведення перевірки.

Якщо застережні заходи виявилися недостатніми для усунення чи зменшення загрози незалежності до прийнятного рівня, аудиторська фірма зобов'язана відмовитись від проведення аудиторської перевірки цього клієнта.

Тобто і Закон № 3125, і МСА містять майже однакові спеціальні вимоги щодо аудиту, які встановлюють доволі жорсткі критерії, що, в свою чергу, є ще одним вагомим аргументом на користь аудиту щодо інших перевірок.

 Види аудиторських послуг

Як правило, солідні аудиторські фірми надають широкий спектр аудиторських послуг.

Відповідно до ст. 3 Закону № 3125 аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Аудиторські фірми також мають право на договірних засадах вести бухгалтерський облік на підприємствах відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (далі – Закон № 996), формувати та подавати його фінансову та іншу звітність, тобто виконувати обов'язки головного бухгалтера підприємства.

При цьому слід зазначити, що така аудиторська фірма має право перевіряти фінансову звітність такого підприємства лише в тому випадку, коли загроза незалежності при проведені аудиту буде знижена до прийнятного рівня та будуть враховані обмеження, встановлені ст. 24 Закону № 3125.

МСА має дещо інший підхід до виокремлення аудиторських послуг. Так, МСА 120 виділяє такі напрями послуг, супутніх аудиту: огляд, погоджені процедури та підготовка інформації.

Мета огляду фінансових звітів – дати можливість аудитору, використовуючи процедури, які не надають усіх свідчень, що вимагалися б при аудиторській перевірці, констатувати: чи побачив аудитор те, що змушує його вважати, що фінансові звіті не складені в усіх суттєвих аспектах згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності. Така саме мета і огляду іншої інформації та звітності, підготовленої згідно із відповідними стандартами.

При проведенні погоджених процедур, що мають погоджуватися із замовником, аудитор виконує такі ж процедури, як при аудиторській перевірці та зобов'язується надати висновок щодо фактичних даних, що перевірялись.

Тобто погодженими можуть будь-які процедури стосовно аналізу та перевірки окремих елементів фінансово-господарської діяльності підприємства, висновок (думка аудитора) щодо яких є цікавою для замовника даних процедур.

У завданні з підготовки інформації аудитор зобов'язується, користуючись своїм досвідом, зібрати, класифікувати та узагальнити фінансову інформацію, що є цікавою для замовника. Проте застосовувані при цьому процедури не дають (і не призначені, аби давати) аудитору можливість висловити будь-яку впевненість щодо такої фінансової інформації. Тобто аудитор при виконанні завдань з підготовки інформації не висловлює незалежну думку щодо цієї інформації, а лише збирає, класифікує і узагальнює її.

Крім МСА 120, рекомендації щодо надання аудиторських послуг надані в Міжнародному стандарті завдань з надання впевненості 3000, що входить до складу МСА, за яким аудитори можуть перевіряти: 

• дані (історичні, прогнозні, статистичні), показники результатів діяльності;

• системи та процеси (наприклад, систему внутрішнього контролю, управлінський облік);

• поведінку (наприклад, корпоративне управління, управління людськими ресурсами).

Отже, аудиторські фірми можуть виконувати і пропонують підприємствам доволі широкий і розгалужений спектр послуг, який може задовольнити найвибагливіші потреби замовника.

Обов'язковість аудиту та відповідальність за його не проведення

Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).

Відповідно до ст. 10 Закону № 3125 проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю;

2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів;

4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Господарюючі суб'єкти, для яких законодавством встановлено обов'язкове проведення аудиту, зобов'язані до 01.12 поточного року повідомити відповідним податковим інспекціям про укладання договору на аудиторську перевірку, вони також повинні подати аудиторський висновок та інші документи публічної бухгалтерської звітності до відповідної податкової інспекції України протягом дев'яти місяців року, що настає за звітним. Подання аудиторського висновку до відповідної податкової інспекції здійснюється не пізніше десяти днів після закінчення аудиторської перевірки*. У разі неподання або несвоєчасного подання аудиторського висновку відповідним податковим інспекціям з вини господарюючого суб'єкта, до нього застосовуються адміністративні штрафи відповідно до ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі від 5 до 10 н.м.д.г. (85–170 грн.), а у разі повторного вчинення – у розмірі від 10 до 15 н.м.д.г. (170–255 грн.).

Аудит інших підприємств проводиться винятково за їх власною ініціативою.

Аудиторські перевірки не виключають здійснення державними податковими інспекціями контролю за дотриманням податкового законодавства та виконання контрольних функцій іншими суб'єктами, уповноваженими на це законами України.

Тобто ще раз можна підкреслити, що аудит – це превентивний захід стосовно запобігання санкцій, що можуть накладатися контролюючими органами під час перевірки.

Облік витрат на аудит

Що стосується податкового обліку витрат на аудит, то відповідно до абз. 2 пп. 5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР до валових витрат включаються витрати на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.

Щодо бухгалтерського обліку витрат на аудит чинне законодавство неоднозначне.

З одного боку, згідно зі ст. 4 Закону № 2125 затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).

З іншого, – у п.18 П(С)БО 16 «Витрати» йдеться, що до винагороди за професійні послуги відносяться до адміністративних витрат.

Згідно зі ст. 6 Закону № 996, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Мінфіном України, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Тобто П(С)БО 16 у даному випадку є прямою нормою щодо бухгалтерського обліку витрат на аудит. Однак, якщо виходити з наведеного в ст. 4 Закону № 996 принципу превалювання сутності над формою, за яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише, виходячи з юридичної форми, то винагороду за аудиторські послуги окремих складових діяльності підприємства логічніше відносити до відповідних витрат за класифікацією П(С)БО 16. Наприклад, якщо це аудит виробництва, то в залежності від ідентифікації об'єкта витрат це можуть бути як інші прямі, так і загальновиробничі витрати; аудит реалізації – витрати на збут тощо. Проте, якщо проводиться аудит всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, то витрати, пов'язані з його проведенням, на нашу думку, будуть віднесені до складу адміністративних витрат.

Пояснення управлінського персоналу.

Взаємодія з аудитором під час перевірки

Велику роль при проведені аудиторської перевірки для підвищення її ефективності відіграє чітка взаємодія між управлінським персоналом і аудиторами.

Відповідно до Закону № 3125 замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якісного виконання аудиту.

Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власникам, учасникам, акціонерам забороняється втручатися у практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит.

Керівництво господарюючого суб'єкта несе персональну відповідальність за повноту та достовірність бухгалтерських та інших документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту, та за дії, що впливають на незалежність аудитора.

Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, визначеного законодавством України, своєчасне та повне надання бухгалтерської звітності користувачам та аудиторам покладається на керівника господарюючого суб'єкта.

Відповідно до МСА 580 аудитор має отримати докази того, що управлінський персонал визнає свою відповідальність за достовірне надання інформації. Аудитор повинен одержати пояснення від управлінського персоналу з питань, що є суттєвими для об'єкту аудиту. Можливість непорозумінь між управлінським персоналом і аудитором зменшується, якщо усні пояснення підтверджуються управлінським персоналом письмово. Якщо пояснення управлінського персоналу суперечить іншим аудиторським доказам, аудитор має вивчити обставини і, у разі потреби, знову розглянути питання про достовірність інших пояснень управлінського персоналу.

Якщо управлінський персонал відмовляється надати пояснення, які аудитор вважає потрібними, то це є обмеженням аудиту й аудитор має висловити умовно-позитивну думку. А якщо питання, яких стосуються ці пояснення, є суттєвими, аудитор повинен відмовитись від висловлення думки.

Аудиторський висновок та звіт

Кінцевим результатом проведеної аудиторської перевірки є думка аудитора, що висловлюється на основі отриманих аудиторських доказів в вигляді аудиторського висновку. Слід зазначити, що в аудиторському висновку висловлюється думка лише стосовно фінансових звітів або їх компонентів.

До аудиторського висновку за бажанням замовника може додаватись аудиторський звіт, в якому аудитор описує всі проведені процедури відповідно до плану аудиторських послуг, вказує помилки та надає рекомендації щодо їх усунення.

Відповідно до Закону № 3125 аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку (відповідно до МСА 700 або МСА 800) за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів (МСА) і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

Відповідно до МСА аудиторський висновок повинен містити:

а) заголовок;

б) адресат;

в) вступний або початковий параграф, який повинен містити перелік перевірених фінансових звітів та відомості про відповідальність управлінського персоналу підприємства та про відповідальність аудитора;

г) параграф, що описує обсяг та характер аудиторської перевірки;

д) параграф, у якому висловлюється думку аудитора щодо перевірених фінансових звітів з посиланням на концептуальну основу фінансової звітності, використану при складанні фінансових звітів (в Україні такою основою є П(С)БО).

е) дата аудиторського висновку;

є) адреса аудитора;

ж) підпис аудитора.

Слід пам'ятати, що аудиторський висновок про достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленій концептуальній основі фінансової звітності повинен грунтуватися на аналізі достатнього обсягу інформації щодо наслідків фінансово-господарської діяльності, в тому числі на вивченні бухгалтерської звітності і документів, які становлять комерційну таємницю і не підлягають публікації. Тобто відповідно до ст. 8 Закону № 3125 аудиторський висновок є публічною бухгалтерською звітністю, тому користувачами цієї звітності відповідно до ст. 9 Закону про аудит можуть бути поряд з іншими і представники органів державної влади уповноважені на підставі законів України.

Аудиторський звіт, на відміну від аудиторського висновку, не є публічною бухгалтерською звітністю, тому саме в аудиторському звіті аудитор може викласти конфіденційну інформацію та рекомендації щодо виправлення помилок, знайдених під час перевірки.

Виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору визначається актом прийому-здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа.

Порядок оформлення інших офіційних документів за наслідками надання аудиторських послуг визначається Аудиторською палатою України з дотриманням вимог цього Закону та інших актів законодавства України.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.

Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або господарюючому суб'єкту України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором.

Контроль якості аудиторської роботи.

Відповідальність аудиторів

Питання якості аудиту, як правило, виникає, коли після проведеної аудиторської перевірки на підприємство приходять податківці і в перевірених аудиторами документах знаходять суттєві помилки. Тож виникає слушні запитання, як проконтролювати якість аудиту, чим взагалі вона контролюється і якою є відповідальність аудитора згідно із чинним законодавством за не виявлення суттєвих помилок?

Хочемо звернути увагу, що аудитор несе відповідальність винятково за якість наданих послуг. Відповідальність за виявлені під час аудиторської перевірки помилки обліку та звітності несе тільки управлінський персонал підприємства.

Відповідальність аудиторів передбачена розділом VII Закону № 3125.

За неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих з їх вини збитків замовнику.

Всі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог Закону № 3125.

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора АП України можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або анулювання сертифікату та ліцензії.

Припинення чинності сертифікату або ліцензії на аудиторську діяльність здійснюється на підставі рішення АП України у випадках:

1) встановлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

2) систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм і стандартів аудиту.

Порядок припинення чинності сертифікату та ліцензії на аудиторську діяльність визначається АП України.

Рішення АП України щодо припинення чинності сертифікату та ліцензії можуть бути оскаржені до суду.

Крім того, рішенням АП України від 26.05.2005 р. № 149/5.1 прийнята Національна концептуальна основа забезпечення якості аудиторських послуг в Україні, за якою АП сформована Система контролю якості аудиторських послуг в Україні, що передбачає такі заходи:

– регулярну звітність суб'єктів аудиторської діяльності за затвердженою АП України формою;

– моніторинг з питань якості аудиторських послуг;

– перевірки якості аудиторських послуг;

– додаткові процедури із забезпечення контролю якості та дисциплінарні заходи за наслідками контролю;

– інформування суспільства про функціонування системи контролю якості аудиторських послуг в Україні.

Проте замовнику аудиторських послуг потрібно чітко розуміти, що метою аудиторської перевірки відповідно до МСА 120 є висловлення аудитором незалежної думки, яка підвищує довіру замовника до об'єкта перевірки завдяки наданню високого, але не абсолютного рівня впевненості. Абсолютна впевненість в аудиті недосяжна внаслідок впливу таких чинників, як необхідність судження, використання тестування, обмеження, властиві будь-яким системам бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, а також через те, що більшість свідчень, які може отримати аудитор, є за своїм характером радше переконливими, ніж остаточними.

Отже, аби запобігти виникненню проблем щодо якості аудиторських послуг, потенційний замовник, на нашу думку, має чітко передбачити відповідальність аудитора в договорі на проведення аудиту чи надання аудиторських послуг.

Проте головним запобіжним заходом щодо унеможливлення проблем, пов'язаних із проведеним аудитом, є правильний вибір аудиторської фірми.

Як вибрати аудитора?

З огляду на викладене перед підприємством, керівництво якого зрозуміло необхідність аудиту і вирішило скористуватись послугами аудиторів, виникає гостре запитання: як вибрати аудитора?

В Україні на 01.10.2005 р. існує майже 2 700 суб'єктів аудиторської діяльності, тож зорієнтуватись у цьому бурхливому морі пропозицій потенційному замовнику дуже складно. Тож наведене можна розглядати, як рятівне коло для тих, хто «прагне» аудиту.

Першим чинником при виборі аудитора є довіра. Замовник має довіряти своєму аудитору, адже він допускає його до «святая святих» власного бізнесу і тому при виборі аудитора замовник повинен мати достатній рівень довіри до нього. При цьому допомогти потенційному замовнику можуть, наприклад, рекомендації надійних партнерів, що вже користувались послугами цих аудиторів чи мають інформацію про них з інших джерел. Підприємство також може звернутись за рекомендаціями до АП України.

Другим чинником при виборі аудитора є професіоналізм. Думка щодо професіоналізму аудитора може грунтуватись як на основі суб'єктивної думки, описаної в попередньому абзаці, так і на основі власних спостережень під час переддоговірного процесу.

Перед тим як зробити вибір, замовнику слід поцікавитись, які клієнти користуються послугами даної аудиторської фірми, скільки в її штаті сертифікованих аудиторів, чи наявна методика проведення аудиту. Перед підписанням договору потрібно чітко визначити план проведення аудиторської перевірки, критерії суттєвості, масштаб вибірки.

Крім цього, потенційному замовнику слід поцікавитись, який досвід має аудиторська фірма в аудиті і в тій сфері господарювання, яку здійснює замовник.

Довіра, досвід і професіоналізм – це чинники, за якими потенційний замовник може скласти власну суб'єктивну думку щодо очікуваної якості аудиторських послуг.

Саме тому солідні аудиторські фірми ретельно слідкують за своїм іміджем і проводять серйозну маркетингову політику спрямовану на підтримання власних торговельних марок.

Проте ще одним важливим, а для багатьох навіть найважливішим, критерієм вибору аудитора є ціна послуги. В цьому випадку, як і при купівлі будь-якого товару чи послуги, радимо шукати баланс між вартістю та якістю.

Нині в Україні вартість аудиту та аудиторських послуг у різних аудиторських фірм може відрізнятись більше ніж в 5–7 разів. Що ж різнить їх між собою? Наша відповідь – це згадані довіра, досвід і професіоналізм.

Тож радимо вам не «бігти» за дешевизною, а звертатись до тих аудиторських фірм, які відповідають вказаним критеріям.

P.S.

Потрібно пам'ятати, що власне факт проведення аудиту не вберігає підприємство від перевірок контролюючих органів, позаяк аудиторські перевірки, відповідно до ст. 11 Закону № 3125, не виключають виконання контрольних функцій державними органами, їх підрозділами та посадовими особами, уповноваженими законами України на здійснення фінансового контролю.

Проте саме аудит – єдина форма контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, яка, в разі помилки, не призводить до накладення санкцій на підприємство чи його посадових осіб, а навпаки запобігає цьому та у вигляді рекомендацій надає підприємству дієву допомогу у виправленні поточних і запобіганні наступним помилкам при здійсненні ним господарської діяльності.

«Бізнес-консультант», січень 2006 р., № 1 (33), с. 36

Дата підготовки 02.01.2006 

Журнал «Бізнес-консультант»